У Мії свій ритм життя. Вона аутистка. Говорить дуже мало. Багато малює. Малює Еверест. Бачить яскраві сни, де вона говорить без упину, спілкуючись зі своїм вірним псом Мерсом та Еверестом, над яким завжди сяє сонце, яке Мія сама малює. Сонце, що ніколи не заходить. І зорі, які ніколи не гаснуть. Щоразу Мія долає свої вершини, свої Еверести: знайомиться з новою подружкою, Сідерою, яка вірить у те, що Мії все вдасться; починає по-своєму спілкуватися з вчителькою Домінікою, яка відвідує Мію два рази на тиждень. Батьки та брат знову знайомляться зі своєю донькою та сестрою, спостерігаючи за тим, як дівчинка змінюється. Мія – дівчинка, для якої кожен новий день – випробовування, кожен новий день – Еверест, який ще доведеться здолати.