У романі «Заходить до хати вампір волохатий» ідеться про вихованку дитячого притулку «Щасливе дитинство» Мар’яну Чолку, яка, зазнавши поневірянь змалечку, врешті виучується на медсестру і після закінчення медичного училища їде працювати в далеке село. Однак і там її обводять довкола пальця підступні люди. Хоча події роману переносять читача в минуле століття, в добу тоталітаризму, проте проблема, висвітлена у творі, є актуальною за будь-якого суспільно-політичного ладу: інтернат – це погано, і не лише тому, що думки тамтешніх дітей упродовж 24-х годин обертаються навколо їжі, і що вони, наче жабенята, навіть ловлять мух язиком, і що кожен їстівний предмет, який простягають їм старші, пробують на зуб або ж лизнути, і радіють, коли якась річ дає себе згамкати! Біда цих сиріт ще й у тому, що вони – постійно незахищені і часто стають жертвами корисливих осіб, садистів, а то й медичних експериментів. Крім того, не засвоївши житейських премудрощів, вони згодом не можуть прижитися в дорослому житті «на волі» і їм незбагненні закони співжиття «нормальних» людей.